Літні свята

Літній цикл свят

Літній цикл свят, як і весняний, був заповнений хліборобськими турботами, доглядом за посівами, але не мав чітко окреслених меж. За народними прикметами, його початок визначали останніми днями квітня. За іншими спостереженнями, початок літа пов’язували з періодом, коли на дубах з’являлося листя. Якщо до дня Теодора (29 травня) дуби добре зазеленіли, то й літо мало бути врожайним.

В основі літнього обрядового циклу лежить культ рослинності та магія заклинання майбутнього врожаю, культ сонця та культ померлих. Він включає такі основні свята: Зелені свята (Трійцю), Купайла (Івана Купала), Петрів день (святих Петра та Павла) та призабуті нині свята Лади, Ярила, Громові свята.

З-поміж урочистостей літнього обрядового циклу найважливішими були Зелені свята, які не мають точно визначеної дати, а випадають через сім тижнів після Великодня.

Закінчувався літній цикл днем святої Мокрини, у народі ще кажуть: "Свята Мокрина осінь приносить".

У рештках обрядових дійств, розпорошених по «громових святах», годі дійти первісної суті давніх святкувань наших предків, і лише в Зелених святах і купальському торжестві збережено ядро прадавньої обрядовості літнього циклу.

5 травня - Ляля, або Красна гірка

5 травня святкується Ляля, або Красна гірка.

Красна гірка - то одне з весняних народних свят. З цього дня (або Благовіщення, або Великодня - залежить від місцевості і погодніх умов) починаються хороводи, ігри на горах і долинах, відкривається весняно-літній сезон на весілля.

Майже по всій Україні дотепер існує гра "Горю-дуба", або "Горю-горю пень". На Херсонщині дівчата під час забав перегукуються:

- Горю-горю пень!
- Чого гориш?
- Красної дівчини хочу!
- Якої?
- Тебе, молодої!

Після цих слів "Красна дівчина" втікає з гори на долину, а "Горю-горю пень" переймає її, намагаючись зловити. Якщо вдасться йому спіймати дівчину, то ця пара закінчує гру, до гри вступає інша пара, і так продовжується, аж поки всі дівчата не будуть переловлені.

На Слобожанщині дівчата, бавлячись, вигукують:

Ой сухий дубе, гориш дуже,
З тебе полум'я паше дуже.
Паше полум'я через воду,
Через воду на слободу!

Щоб виконувати "Горю-дуба" чи "Горю-горю пень", дівчата збираються на високих місцях - "щоб можна було добре розбігтися". Такі ігри тривають до часу, "поки в полі просо заросте".

Того самого дня дівчата "грають" Лялю, або Лелю. Хоровод збирається по обіді на лузі, вибирає найкращу з дівчат, хоровідниці перев'язують їй шию, груди, рук й ноги різним зіллям, на голову кладуть вінок зі свіжих квітів. Дівчину садять на лавку, а поруч із нею ставлять глечик із молоком, сир, масло, червоні крашанки, кладуть вінки зі свіжих квітів (стільки вінків, скільки є дівчат). Дівчата танцюють навколо Лялі і співають пісень, де найбільше згадується про милого і весілля. Після цього Ляля роздаровує товаришкам сир, масло та усе, що навколо поскладано, потім кидає вінки, а дівчата намагаються схопити їх на льоту. Вінки від Лялі кожна дівчина зберігає до наступної весни. А гілля чи листя, у яке одягали Лялю, дівчата несуть до річки і пускають на воду.

Крім описаної гри в "Лялю", дівчата в цей день виконують спеціальні хороводні ігри; пісні, що їх при цьому співають, зазвичай супроводжуються приспівом "Ой дід Ладо". Найбільш відомими такими хороводами є "Дід Ладо" та "Мости".

Хто ж така Ляля, або, іншими словами, Леля? За стародавнім віруванням, Ляля - дочка Лади, старослов'янської Венери. Відповідно, ігри напередодні дня святого Юрія - це не що інше, якзаворожування дівочої краси.

6 травня - День святого Юрія

Шостого травня святкуємо День святого Юрія.

Святий Юрій вважається покровителем хліборобства і скотарства у всіх християнських народів. Він загинув у Нікомедії (Мала Азія) у 303 р. В іконописі св. Юрій зображується лицарем на білому коні зі списом у руках, яким він забиває дракона. За християнською легендою, Юрій врятував дівчину в Лівії, яка була принесена у жертву драконові, переносно язичницькому обрядові.

Цей день у нашого населення завжди у великій пошані. Вважається, що на Юрія "весна сходить на землю", а сам святий цього дня "відмикає землю".

В день святого Юрія відбуваються традиційні обходи полів: громада у повному складі іде в поле і там священик відправляє молебень, а люди проказують спільні молитви за врожай. На Уманщині дівчата ще й плетуть вінки, святять їх у церкві, а потім, ідучи в поле, кладуть їх на хоругви, щоб жито родило. Іноді також вдягають на голову, аби вона не боліла. На Волині священик править молебень над полем кожного господаря окремо, кропить свіжу зелень свяченою водою.

На Поділлі люди обідають на полях і те, що залишилось від Великодніх свят, закопують, щоб жито родило. На Херсонщині звичаєм було відправляти Богослужіння на полі, потім співати хором, після чого там же обідати. Після обіду відбувалися розваги, в яких брали участь як старші, так і маленькі українці.

На Юрія існує звичай обливати водою пастуха, щоб накликати дощ.

Колись наші предки в цей день до схід сонця збирали росу і хворі промивали нею очі, дівчата вмивалися - "на красу", старші люди мочили голову - "щоб не боліла", господині  кропили цією росою домашню птицю - "щоб плодилися курчата".

Проте основний захід цього дня - це перший в році вигін худоби на пасовисько. Женуть худобу цього дня свяченою вербою - галузкою, що її святили на Шуткову неділю. В різних місцевостях України цей обряд відрізняється: на Харківщині перед худобою господар розстеляє червоний пояс і переганяє через нього худобу; на Київщині замість пояса на дорозі стелять глечики з протягнутим через вушка ланцюгом і замикають його колодкою - "аби худобу не зачепив ні хижий звір, ні злодій"; на Слобожанщині, виганяючи корів, виголошують замовляння проти вовків; на півночі України господар стелить кожуха вовною догори, кладе кілька крашанок з Великодня і через усе переганяє худобу; на Прикарпатті господиня годує коровам залишки свяченої паски - "на щастя", а господар оздоблює ворота, через які ітиме худоба, зеленим гіллям квітучого терену; на Гуцульщині газди розкладають ватри і поміж ними, як крізь ворота, проганяють худобу на пашу.

За народнім віруванням, у день святого Юрія звірята з одного гнізда сходяться докупи і розмовляють між собою, а потім знову розбігаються світами. Існує повір'я, що "не годиться в цей день відбирати у звіра те, що він схопив, бо то йому святий Юрій призначив", кажуть, що "вовк - то Юрковий собака".

В народі вірять, що в день святого Юрія починає співати соловейко і вперше кує зозуля. Дівчата в цей день ворожать на женихів. Почувши зозулю, дівична питає, чи довго їй залишатися в батьковій господі. Якщо зозуля більше не куватиме, то дівчина цього року вийде заміж. Якщо куватме, то треба рахувати, скільки разів, - стільки років ще чекати їй заміжжя.

На фото: Скульптура Юрія Змієборця роботи геніального українського митця Іоанна Пінзеля на фронтоні собору Святого Юра у Львові.

Народні прикмети

Як дощ на Юр'я, то буде хліб і в дурня.
Якщо в день святого Юрія сховається в житі ворона, то буде врожайне літо, а як горобцеві по коліна, то буде лиха година.
Якщо чути голос птаха або гримить під час молебня в полі - погана прикмета на врожай.
Редьку треба сіяти на Юрія - соковита буде.
Як на Юрія стала буря, то буде мокре літо.
На Юрія дощ - на худобу легкий рік.
Як ґава до Юр'я у житі сховається, то буде жито.
На Юрія посади редьку, то вроде, як кулак.
На Юрія мороз - уродиться овес.
Коли до Юрія закує зозуля на голе дерево, то буде голодне літо, а як на піст, то буде поліття.
Як хто, вперше почувши зозулю, має гроші в кишені, то матиме гроші цілий рік.
Після Юрія не можна сіяти маку, гарбузів і кукурудзи, бо пізно і майже нічого не вродить, малий врожай буде.
Закувала зозуля до Юрія - на поганий врожай.
Якщо хрущі з'являються у великій кількості, то це ознака доброго врожаю на просо.
Як є багацько хрущів на дереві, то буде того року гречка і просо, буде врожай.
Як багато хрущів навесні, то літо буде гарне, не дуже дощове, а може бути і посуха.
Якщо хрущі з'явилися заскоро, ще у квітні, то травня чекай дощового.
По кульбабі можна взнати погоду, бо перед похолоданням квіточки в цієї рослини завжди закриваються.

13-19 травня (2013) - Проводи

Другий тиждень після Великодня називають"поминальним", або Томиним (Фоминим) тижнем, Проводами, "гробками", "могилками" (Поділля й Волинь),"бабським Великоднем" (Київщина та Лівобережжя),поминками (Херсонщина). Починається тиждень Провідною, Поминальною, Томиною неділею, Радуницею (Радунцем, Радовницею).

Для Проводів немає одного чітко визначеного дня - цей день кожного року призначає священик. Таким днем може бути будь-який день поминального тижня.

Здавна існує звичай в Україні провідувати на Провідному тижні своїх померлих родичів. У призначений для Проводів день уся парафія з хоругвами, хрестами, церковним хором і священиками іде на кладовище. Ставши поміж могилами, відправляють спільну панахиду, моляться за спасіння душ померлих, а потім справляють на гробках своїх близьких обід-тризну. Вітаються з ними, тричі постукавши по хресті свяченим яєчком i сказавши: „Христос воскрес!" Якщо між покійними i живими залишились якісь непорозуміння, слід попросити вибачення, а також простити їх. Вважається, що в ці дні вони нас чують, тому вибачать тим, хто завинив перед ними на цьому світі.

Згадуючи на "поминальному" тижні померлих родичів, не годиться їх називати небіжчиками, бо в ці дні вони все чують, як про них кажуть. Найкраще говорити про них "родичі".

Тризна часто переходить у веселі забави, пісні та хороводи. Цього дня бувають ще іри і хороводи, що їх водять заміжні жінки і бабусі, звідки походить і назва свята - "бабські проводи".

Ще у народі вірять у те, шо в ніч на Страсну п'ятницю душі померлих збираються на свій „Мертвецький Великдень" у колишніх своїх церквах, а правлять цю службу покійні священики iз цих же церков. А повертаються вони в засвіти у першу неділю після Великодня. Вона так i називається — Поминальна, або Провідна (Проводи).